Енцефалопатична стадія алкоголізму

Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю («алкоголізм» за старою термінологією) є суттєвою проблемою сучасного суспільства, яка має соціальний, економічний, правовий, медичний та інші аспекти.
Доведено, що алкоголізм – це не просто порушення поведінки та культури людини, а хвороба, так як алкоголь безпосередньо діє на клітини, змінюючи їх біологічну структуру.
Хронічний алкоголізм – прогресуюче захворювання, яке ніколи не починається раптово, а переважно виникає в результаті тривалого систематичного зловживання спиртними напоями і характеризується трьома основними проявами:
— змінена витривалість (толерантність) до алкоголю
— патологічний потяг (нездоланна потреба) до алкоголю
— стан відмін або абстинентний синдром (сипмтомокомплекс психічних, соматовегетативних і неврологічних порушень, які виникають після припинення прийому алкоголю).
У перебігу алкоголізму виділяють 3 стадії (етапи) хвороби:
— початкова
— розгорнута
— кінцева (енцефалопатична)
Кардинальною ознакою третьої стадії є стійке зниження толерантності до алкоголю. Людина, випиваючи малі дози алкоголю, швидко п’яніє. Поряд з цим відмічається уповільнення виведення алкоголю з крові, тому великі дози спиртного можуть виявитися смертельними.
Абстинентний синдром стає більш важким, більш тривалим, супроводжується стійким зниженням настрою, тугою, тривогою з невмотивованим страхом, підозрілістю. Набагато частіше розвиваються алкогольні психози. У такому стані людина буває небезпечною для оточуючих і самої себе. Частіше виникають епілептоформні (судомні) напади, симптоми алкогольної енцефалопатії.
Внаслідок ураження черепно – мозкових нервів різних відділів головного мозку, ураження спинного мозку, проявляються ознаки алкогольної енцефалопатії. Тому, третю стадію алкоголізму іноді виділяють як енцефалопатичну. Сп’яніння протікає з агресивністю, брутальністю або характеризується пасивністю та відсутністю ейфорії. Для отримання нової дози алкоголю людина легко поступається своїми колишніми принципами, здатна збрехати, вкрасти, навіть вбити. Майже у 80% хворих наявна алкогольна деградація особистості та чіткі інтелектуально – мнестичні порушення (зниження пам’яті, уваги, безвідповідальність, брехливість, втрата роботи, сім’ї). Алкоголік перестає стежити за собою, мало їсть, може жебракувати, ритися у смітниках, жити на вулиці, в підвалах. У виборі напоїв також перестає бути розбірливим – у випивку годиться все: залишки з чужих пляшок, одеколон, рідини для чищення скла тощо.
Цим довше триває третя стадія,тим вищий ступінь соціально – трудової дезадаптації, формування неглибокої деменції (слабоумства).
Приблизно у 20% хворих з віком намічається тенденція до послаблення потягу до алкоголю, знижуються дози алкоголю та з’являється можливість частково контролювати кількість випитого, скорочується термін запою, відсутній ейфоризуючий вплив алкоголю. По виходу зі сп’яніння різко погіршується фізичний стан. В таких випадках можлива повна відмова від вживання спиртного, особливо при наявності супутніх соматичних та неврологічних захворювань та збережених соціальних зв’язках.
На даному етапі хвороби здоров’я алкоголіка вже має значні проблеми. Як правило, виникають гастрити, виразкова хвороба шлунку і 12-ти палої кишки, панкреатити, гепатити і цирози печінки, дистрофічні зміни у серці, легенях, нирках, ендокринних залозах. Хворі алкоголізмом частіше страждають на туберкульоз. У зв’язку з порушенням імунітету частіше виникають різноманітні інфекційні захворювання. Частіше виникають інфаркти, мозкові інсульти, можлива насильницька смерть у результаті травм, отруєнь, самогубств.
Практично на всіх стадіях алкоголізму людину можна вилікувати від цієї згубної пристрасті. Кінцева мета лікування хворих алкоголізмом – це добитися утримання від вживання алкоголю (ремісії), відновлення працездатності, повернення хворого до суспільства. Терапія будується в залежності від завдань, які необхідно вирішити на тому чи іншому етапі. Але алкоголізм не проходить безслідно. І, навіть, після лікування, людина ніколи не стане контрольовано випивати. Все подальше життя доведеться утримуватися від вживання будь-яких алкогольвмісних речовин. Це можливо тільки при своєчасному вольовому бажанні самого хворого, а також при підтримці рідних і близьких.
Та лікування варте цього. Адже до колишнього п’яниці повертаються радість життя, здоров’я, сім’я, робота.

Лікар – нарколог Ніколенко П.Т.