Бути ідеальними батьками для своєї дитини неможливо. Навіть більше – шкідливо. Тоді діти ніколи не стануть самостійними. Нам необхідно бути ХОРОШИМИ батьками – тоді наші діти виростуть щасливими, самодостатніми і гармонійними особистостями. То як же бути для свого чада хорошою мамою чи хорошим татом? Що для цього потрібно? Для цього слід просто ЛЮБИТИ.
Справжня любов безумовна. Безумовна любов – фундамент, на якому засновані гармонійні взаємостосунки з дітьми. Любити — це теж наука, а точніше мистецтво. І рідко кому дарований цей талант, частіше цьому доводиться свідомо вчитися. А виховання дитини — найсерйозніша школа.
Любити дитину безумовно – означає любити її незалежно від здібностей, зовнішності, недоліків, вчинків. Це не означає, що нам завжди повинна подобатись поведінка дитини. Безумовна любов означає, що ми любимо нашого малюка тоді, коли його поведінка нас дратує і злить.
Дитина часто запитує батьків: «Ви мене любите?» Частіше це запитання дитя задає своєю поведінкою, рідше – словами. Отримана відповідь – найголовніше у світі малюка. Від цієї відповіді залежить основне ставлення майбутньої особистості до себе, до інших, загалом до життя. Діти очікують від своїх батьків любові. Боротьба за владу, пригнічення особистості дитини, перевага над нею особистості дорослого — сприймається дитиною як зрада і все життя супроводжується дитячою емоційною травмою. У дорослому житті, дитина, яку пригнічували, підсвідомо намагатиметься в свою чергу «перемогти » своїх дітей, щоб хоч якось повернути собі відчуття своєї значущості. Однак діти народжуються не для того, щоб дати батькам можливість відіграти на них старі травми. Вмійте зрозуміти, де закінчується ваша любов і починається боротьба за владу. Інша сторона — постійні поступки і підпорядкування себе особистості дитини. Часто батьки поступаються не тому, що згодні зі своєю дитиною або дозволяють їй прийняти на себе відповідальність за свої рішення, а тому, що бояться конфліктів, бояться, що їх засудять і не будуть любити. Таким чином, ваша терпимість і самовідданість стає проблемою: у вас накопичується невдоволення, а ваша дитина буде відчувати свою провину і невпевненість в собі. Не отримуючи у відповідь на свої дії правдивих, щирих реакцій, вона не може навчитися адекватно сприймати реальність.
Перестати боротися з дитиною за владу — не означає у всьому потурати. Це означає розрізняти, чому ви сперечаєтесь : тому що вирішення питання дійсно принципово або ж це питання ваших звичок і амбіцій? Справжніх, критичних заборон і проблем, через які варто бути жорсткими, зовсім мало. ( Але вони дуже важливі !) Решта — плід наших установок, часто принесених з нашого власного дитинства.
Дитину можна порівняти з дзеркалом. Вона відображає любов, але не починає любити першою. Якщо малюка оточити любов’ю – ви її отримаєте назад. Якщо їм нічого не дається – їм нічого повертати… Безумовна любов повертається взаємно, а обумовлена любов – залежно від тих чи інших обставин та умов. З віком дитина чекає від батьків все більш щирих стосунків. А батьки часто уникають похвал, тепла, ніжності, залишаються суворими, оскільки вважають, що занадто часті похвали можуть «зіпсувати» дитину. В такому випадку малюк отримує похвалу лише тоді, коли гарно себе поводить. Проте, з віком у такої дитини може сформуватися враження, що її не люблять такою, як вона є. Тоді дитина може ставитися до батьків теж обумовлено, тобто любити їх за щось. Вона починає поводити себе «добре», якщо хоче чогось добитися від батьків. І коли в сім’ї починаються такі «ігри», в ній з’являються тривога, образи і незадоволення. Отож, не забувайте наголошувати дитині, що любите її, незважаючи на її невдачі в школі, обіймайте, навіть якщо вашому хлопчику 10 років, цілуйте не менше 8 разів на день. Тоді дитина відчує, що ви її любите не за щось, а за те, що вона є у вашому житті.
Свою любов дитині можна передати по-різному:
1.Контакт очей
Відкритий, природний, доброзичливий погляд прямо в очі дитині істотно важливий не тільки для встановлення хорошої комунікаційної взаємодії з нею, а й для задоволення її емоційних потреб. Хоча ми і не усвідомлюємо цього, але використовуємо контакт очей як основний засіб передачі своїх почуттів, в тому числі і любові, особливо до дітей. Дитина використовує контакт очей з батьками ( та іншими людьми ) для емоційного підживлення . Чим частіше батьки дивляться на дитину, намагаючись висловити свою любов, тим більше вона наповнюється цією любов’ю і тим повніший її емоційний резервуар.
2. Фізичний контакт
Здавалося б, найпростіше виразити свою любов до дитини за допомогою обіймів. Проте разючий факт: дослідження показали, що більшість батьків доторкаються до своїх дітей тільки при необхідності: допомагаючи їм одягтися , сісти в машину тощо. Ви рідко зустрінете батька, який просто так, без жодного приводу скористається можливістю ласкаво доторкнутися до своєї дитини. Мається на увазі будь-який фізичний контакт : доторкнутися до руки, обійняти за плечі, погладити по голові, побавитися з волоссям, жартівливо поштовхатися. Якщо пильно поспостерігати, як батьки спілкуються з дітьми, то насправді більшість намагаються звести до мінімуму фізичний контакт. Маленькому хлопчикові дуже потрібно, щоб його гладили, обіймали, колисали, притискали до грудей, пестили, цілували. Це фізичний прояв любові принципово важливо для хлопчика і є вирішальним з самого народження до 6-7 років. Дослідження показали, що дівчатка отримують в 5 разів більше фізичної ласки, ніж хлопчики . При щоденному спілкуванні з дітьми люблячий погляд і ніжний дотик абсолютно необхідні. Вони повинні бути природними, діяти заспокійливо на дитину, не бути демонстративними і надмірними . Дитина, що росте в сім’ї, де батьки встигають зробити це, буде почувати себе впевнено і спокійно з самим собою та з іншими людьми. Їй буде легко спілкуватися з іншими , вона буде користуватися загальною симпатією і у неї буде хороша самооцінка. Отож, фізичний контакт і постійний контакт очей — це два найбільш безцінні дари, які ми можемо передати нашим дітям. Це найбільш ефективні способи заповнити емоційний резервуар дитини і допомогти їй розвиватися найкращим чином .
3.Увага
Що ж визначає пильна увага? «Я зовсім наодинці з моєю мамою ( татом) » . «Вона (він ) лише зі мною» . » У цю хвилину я найголовніший на світі для моєї мами ( тата) » — ось що має відчувати дитина в цей момент, ось що є метою пильної уваги. На пильну увагу до дитини потрібно не так вже багато часу. Іноді ті кілька хвилин, коли ви повністю зосереджені на своїй дитині, можуть зробити чудеса. Кожен момент йде в актив , кожна хвилина значима. Звичайно, дуже важливі більш тривалі періоди пильної уваги. З віком час, коли ви повністю зосереджуєтеся на своїй дитині, слід збільшувати. Для більш старших дітей потрібно час, щоб душа їх відтанула, захисні механізми ослабли і вони відчули себе внутрішньо вільними настільки, щоб розкрити душу, поділитися найпотаємнішими думками, особливо якщо щось сильно турбує. Як ви приділяєте дитині пильну увагу з раннього віку, вона сприймає це абсолютно природно, і їй набагато легше і звичніше ділитися своїми емоційними труднощами з батьками. Пильна увага вимагає часу, її важко здійснювати постійно, це дуже обтяжливо для змучених від турбот вдома і на роботі батьків. Але увага до вашого малюка — найбільш потужний засіб постійного поповнення емоційного резервуару дитини і забезпечення її повноцінного розвитку в майбутньому.
Пам’ятка про безумовну любов до дітей
? Ваші діти — це звичайні діти
? Вони поводять себе так, як всі діти на світі
? У дитячих витівках є не мало неприємного
? Любіть своїх дітей, незважаючи на їх витівки і пустощі
? Якщо я буду любити дітей безумовно, вони будуть себе поважати, у них сформується почуття рівноваги і внутрішнього задоволення, і це дозволить їм контролювати свої почуття і поведінку
? Якщо я буду любити дітей лише тоді, коли вони виконують мої вимоги і відповідають моїм очікуванням, вони будуть відчувати власну неповноцінність
? Майбутнє моїх дітей засноване на моїй любові
Будьте делікатні і дбайливі зі своїми дітьми. Пам’ятайте, що батьківські настанови — найпотужніші установки, які отримує людина і які можуть допомагати в житті або, навпаки гальмувати успішність.
Лікар-психолог ЧОПЛ
Оксана Мудра