За ініціативи керівництва лікарні та професора історичного факльтету Михайла Юрій для бійців яі проходять лікування в закладі була проведена лекція про сучасний погляд на історію України.

Задзеркалля Росії (продовження №29)

У Михайла Епштейна є такі слова: «Внаслідок усіх тисячолітніх метаморфоз виник простір для «ідеального шторму», порожня вирва розміром з найбільшу країну світу, яка намагається втягти у себе все, що її оточує, і визначається не сама собою, а лише тим, чому вона протистоїть». І тут доречно навести ще одну цитату з відомої книги Дмитра Лихачова «Сміх у Стародавній Русі»: «Антисвіт – це також і несамостійний світ. Він не може створити сам по собі замкнену, внутрішньо врівноважену систему. Це тільки тіньовий світ». Концепція російського антисвіту почала формуватися після приходу монголів на Русь, а особливо після братання Олександра Невського з сином хана Батия – Сартаком, а також після 1312 р., коли 60% монголів відмовилися змінити свою віру на іслам і звернулися до Івана Калити, щоб той прийняв їх на службу. Але особливо ця концепція Росії прискорилася після грузинських подій 2008 року. Тоді почалося саморуйнування Росії: той антисвіт, який складався в ній століттями, раптом різко проявився і, зрештою, переміг. З цього моменту час у Росії почав не тільки уповільнюватися, але й повертати назад, почався період деструктивних реконструкцій. І ось, 24 лютого 2022 року, стало зрозуміло, що час вже перетворився на античас – один з параметрів антисвіту. У мене (і не тільки) були, звичайно, недобрі передчуття, але що Росія так відверто вийде з підпілля, переступить всі кордони, почне нав’язувати світові, і першочергово Україні, свою дурну волю підпільної людини (про що я вже писав) – це було потрясінням.
Саме починаючи з 2014 року щодо Росії виникає такий термін як шизофашизм, а з 2022 року – некрократія (влада смерті) і онтоцид (вбивство буття). Саме з цього часу повертається історична доля Росії (хоча, насправді, вона (доля) завжди була повернена, тільки це не настільки яскраво виділялося): вона повертається на своє коло. Московське князівство було спадкоємцем Орди, що не мало певної державної релігії, яке допускало різні віросповідання, включаючи язичництво, православ’я, іслам. Її покликанням була не догматика, а експансія. Чиста і гола, без будь-яких ідей і віровчень. Коли згодом ідеї Третього Риму, панславізму, марксизму-ленінізму збанкрутували як мотиви для протистояння Росії Заходу, тоді Росія, як колись Орда, просто вийшла на велику дорогу експансії вже без складних ідеологій: просто захоплювати, присвоювати, красти, знищувати, вбивати. Кримінальна поведінка лідерів виявилася більш ніж затребуваною. Ключове слово російською «преступать» – здійснювати злочин. Порушення всіх правових, моральних, географічних кордонів – один великий злочин. Для євразійців (саме євразійство панує в ментальності нинішньої влади) 1920-30-х років, а згодом і для Солженицина, Гумільова, Дугіна Орда – це і є їхня духовна вітчизна. Ті, хто нині правлять балом у Росії, вважають Орду більшою мірою, ніж навіть Візантію, тією історичною матрицею, з якої Росія відбита. Петро Савицький, один з головних географів і геополітиків євразійства, називав Росію спадкоємницею Великих ханів, стверджував, що без татарщини не було б Росії. Він навіть порівнював Суворова з Аттілою, предводителем гунів, оскільки в їх особі Євразія завойовувала і підкорювала Європу. Щодо більшовицької Росії, то тут річ навіть не у марксизмі, соціалізмі і комунізмі, хоча вони були також причиною подальшого обвалу Росії в антисвіт. Те, що однопартійна держава повністю підпорядковує собі життя суспільства, експропріює приватну власність, встановлює правлячу ідеологію і цензуру, карає найменші відступи від неї – все це вторинні ознаки глибшого феномена: «суспільства навиворіт», структурної реверсії соціуму, який формується не дотриманням законів, а узгодженим відступом від них. Більшовицька революція дала новий, надзвичайно сильний імпульс «антисоціуму», який у результаті набув офіційного, ідейного обґрунтування. Беззаконня під назвою «революційної законності» увійшло в плоть і кров цього суспільства. Коли радянська система потерпіла поразку, антисоціум вижив, і його структура, заснована на системному беззаконні, залишилася колишньою. Ця держава (Росія) так влаштована: все має бути пов’язане гріхом, негрішний (так проповідується підданим) тільки один правитель, а інші можуть бути у будь-який момент викриті, покарані, ув’язнені.
Але є ще один аспект. Це величезний простір держави. Від широти цього простору жителі не відчувають себе єдиними. Вони не можуть разом ужитися, тому потрібно засвоювати нові території і набувати певного ворога, проти якого вони можуть тимчасово об’єднатися. Але це не внутрішнє позитивне зчеплення – це соціально-пропагандистська ін’єкція, що виступає в ролі психотропного засобу, який стимулює ілюзійний, змінений стан свідомості. Запах крові – надзвичайно сильний наркотик, і він потребує збільшення дози. Спочатку Чечня, згодом Осетія з Абхазією, згодом Крим і Донбас, згодом Сирія, тепер уже вся Україна. В народі починається ломка. Виникає запит на свіжу кров. Якщо довго і стійко підігрівати цю спрагу, вона стрімко зростає. Вже хочеться «кокаїнити» всю Україну, Прибалтику, Східну Європу. А якщо на підвищений запит немає пропозиції, народ починає висловлювати невдоволення і шукати більш кровожерливого вождя.
Тому (повертаючись до нинішніх подій в Україні) казати, що винуватий тільки Путін – недоречно. За російською статистикою, переважна більшість юнаків влаштовується на роботу не на підприємства, а в поліцію, росгвардію, охорону. Виникає запитання, чому вони не хочуть нормальної роботи? Чому мучити і принижувати людей, відправляти їх у в’язниці, вимагати у них гроші і висмоктувати з пальця звинувачення проти невинних людей – це стало сенсом їх життя? І те, що ці юнаки пройшли певну практику у себе, в Росії, а потім прийшли в Україну й облаштували тут катівні і піддавали таким знущанням дітей, жінок, літніх людей, що інквізиція ховається? Звичайно, тут проблема набагато глибша, ніж просто поганий Путін.
Чи інший приклад. Заходить російський солдат у Бучу і вбиває людей. Так, тут його змусив Путін. Збрехав, сказав, що це нацисти. Але ось він ґвалтує чотирирічну дитину. Так, це дитина нацистів, треба зґвалтувати. А що далі? Зґвалтувавши дитину, цей солдат залазить на ліжко і здійснює фізіологічну потребу прямо на подушки. Спеціально. Щоби видно було. І так скрізь. Куди потім не заходять українські солдати, скрізь поряд з мертвими тілами і слідами розбою – екскременти. Хто тут взяв цього росіянина в заручники? Чи, може, в якійсь кремлівській методичці написано? Не думаю, що при всій моїй ненависті до Лаврова, він казав, якщо зайдете в українську хату – обов’язково одразу сідайте на найвидніше місце і… Коли російські війська пішли з Чорнобиля, виявилося, що там все вкрите товстим шаром фекалій. Це не що інше, як дивна ідіосинкразія. Я пригадую оповідання Горького «Ленін», яке ми читали в школі, там мене найбільше здивувала сцена: делегати з’їзду, що проходив у 1919 році у Зимовому палаці, запакостили своїми відходами найдорожчі севрські вази, хоча всі вбиральні працювали. Горький з обуренням (на той час він був антибільшовиком) пише про те, що деяким неписьменним верствам народу притаманно зганьбити все високе і прекрасне. Про це саме пише Станіслав Лем, згадуючи радянські війська в Німеччині: як були вражені європейці звичаєм все покривати своїми екскрементами. Це саме читаємо у щоденниках Юрія Нагібіна. Будучи на фронті, він констатував, що скрізь, де були і звідки пішли російські солдати, залишався шар, що «густо пахнув».
У цьому, мабуть, є щось архетипічне, притаманне саме росіянам. Коли ми читаємо в «Руслані і Людмилі»: «там цар Кощей над златом чахнет, там русский дух…» Це прочитується психоаналітично, тому що золото – відомий символ фекалій. Але не тільки психоаналітично, а й генетично. Якщо Росія – спадкоємниця татар, а де у кочівників вбиральня? Весь степ, весь видимий простір – вбиральня. І це не що інше, як прояв російського антисвіту на низинному рівні.
Продовжимо. Безкінечні відео з «мобіками», яких показують на ютубі і які скаржаться на те, що їм грошей не платять або що їх погано годують. І обов’язково обмовка: «Ви не подумайте! Ми не відмовляємося воювати! Ми укрів мочити готові! Ви тільки гроші обіцяні нам заплатіть! А то невесело задарма вбивати». Звичайно, тут не розраховуєш, що вони будуть показувати антивоєнне відео. Але цю обмовку для чого робити? І так зрозуміло, що ти на передовій, у формі, зі зброєю, відповідно, готовий убивати. Але ж ні. На те він і росіянин, щоб підкреслити: «Я, правителю, твій надійний холоп! Велів ти мені йти укрів мочити – я завжди готовий! А ти харчів нам дай! І грошей, як обіцяв, не забудь!» Як видно, проблема одним Путіним не обмежується. І з цієї купи фекалій, якою російський народ сам себе обіклав, може вийти тільки через поразку. Якщо ж йому це все обійдеться, то він перестане існувати. Він просто згниє. Він уже й так смердить на весь світ.
Слава Україні!