«Буває так, що ветеран у нас уже тиждень на лікуванні, але не йде на контакт, каже, що йому нічого не потрібно. Але я продовжую щодня заходити — і врешті людина відтає й відкривається зі своїми проблемами», – розповідає Ольга Лівінчук.
У березні 2025 року вона стала фахівчинею супроводу ветеранів та ветеранок при центральній лікарні у рідній Підволочиській громаді на Тернопільщині.
Ольга – бухгалтерка за фахом, кілька років працювала в агрофірмі. Згодом, аби мати можливість більше впливати на розвиток своєї громади, стала депутаткою та консультанткою з інвестицій у місцевій лікарні. Разом із командою медзакладу виграла грант на відкриття відділення реабілітації для військових і ветеранів.
«Так склалося, що я на волонтерських засадах консультувала ветеранів та ветеранок із різних питань ще до створення сервісу супроводу. А коли дізналася про набір – одразу подала заявку», – каже фахівчиня.
Тепер Ольга працює фахівчинею супроводу при Підволочиській центральній районній лікарні, де лікування та реабілітацію проходять ветерани й ветеранки з різних куточків України.
«Те, що я депутатка, допомагає мені швидко сконтактувати та вирішити питання з будь-якою громадою, наприклад, щодо отримання допомоги на лікування чи реабілітацію для ветеранів», – пояснює Ольга Лівінчук.
А досвід участі в грантових конкурсах дозволяє їй ґрунтовно консультувати тих ветеранів і ветеранoк, які шукають фінансування для розвитку власної справи. Аби здобути фахові навички надання психологічної підтримки, Ольга паралельно навчається на психологиню.
«Не всі й не одразу налаштовані на співпрацю, далеко не всі ветерани готові просити про допомогу, навіть якщо вона їм необхідна. Але я не тисну й не поспішаю, а терпляче пояснюю, що я – той місточок між ними і державою, громадою, яким буде легше пройти шлях до вирішення своїх проблемних питань. Найкраща мотивація для мене – це коли я бачу, що людина дійсно бачить у мені не службовця, а свого надійного помічника», – каже фахівчиня.
