Записи
Минуле і майбутнє Чернівецької обласної психіатричної лікарні
Проблема лікування психічно хворих у нашому краї обговорювалася ще 200 років тому. До 1886 року психічно хворих Буковини інтернували в монастир. Матеріально забезпечених хворих відправляли в Галичину в монастир під Лембергом, а потім у психіатричну лікарню Кулпарково (зараз Львів).
У Чернівцях перший госпіталь для душевно хворих побудований у 1833 році. Даних про місце його розміщення встановити не вдалося. Будівництво цього госпіталю здійснювалося за рахунок добровільних пожертвувань громадян, а утримування хворих фінансували піклувальні органи. Госпіталь знаходився під контролем Міського Управляння. 21 січня 1879 року за пропозицією Представницьких Зборів, госпіталь вирішили передати в Крайове Управління Буковини. Передача відбулася 1 листопада 1879 року, тобто через 46 років.
Зростання психічних захворювань, з одного боку, а також тіснява, непристосованість приміщень, відсутність належного нагляду, погане фінансування лікарні, спонукали Крайове Управління Буковини підійти до вирішення питання про утримання психічно хворих більш серйозно.
26 жовтня 1883 року було дозволено будівництво нової лікарні. Фінансування цього будівництва велося з прибутків державної лотереї, на випуск якої була виділена сума в 80 тисяч крон. Це свідчить про те, наскільки гостро і серйозно в краї стояла проблема допомоги психічно хворим.
Будівництво цієї лікарні велося під керівництвом директора державної ремісничої школи Йозефа Лайнера з 1884 по 1886 рік. Відкриття лікарні відбулося 1 жовтня 1886 року. Вона була розрахована на 50 ліжок.
На початку ХХ століття кількість хворих у краї досягла 600 чоловік. Виникла крайня необхідність розширення мережі психіатричної допомоги.
У 1897 року було вирішено будувати третю лікарню, тобто ту, яка функціонує зараз.
Фінансування будівництва здійснювалося з фондів пожертвування імператора Франца-Йосифа. Ідея масштабності комплексу належить професору Конбельгайеру.
Хоча будівництво лікарні планувалося почати з 11 листопада 1901 року, але швидке рішення організаційних питань дозволило прискорити початок робіт. Навесні 1900 року був прийняти й проект самих забудов, виконаний архітектором Горецом Яуснером з міста Кратца, а вже 07 серпня 1900 року закладено перший камінь. Завдяки вмілій організації роботи і сприятливим умовам лікарню збудували швидкими темпами і вже навесні 1901 року були зведені перші двоповерхові корпуси (нинішні адміністративний, 1-го і 3-го відділень) і розпочаті внутрішні роботи. Протягом літа і зими 1901-1902 років будується ще два лікувальних корпуси (де нині розміщені 2-е і 6-е відділення), а також кухня і деякі приміщення для сільськогосподарського обладнання. Тобто, через рік і 8 місяців від початку будівництва усі роботи були закінчені і 16 квітня 1902 року комісія прийняла готовий комплекс.
Чернівецька обласна психіатрична лікарня є комунальною медичною установою, заснованою на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернівецької області. Створена відповідно до наказу облздороввіділу від 28 червня 1940 р.
В своїй діяльності Лікарня керується Конституцією України, Основами законодавства України “Про охорону здоров’я”, Законами України “Про підприємництво”, “Про охорону праці”, “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про психіатричну допомогу”, іншим чинним законодавством України, Указами і розпорядженнями Президента України, Постановами Кабінету Міністрів України, наказами МОЗ України, розпорядженнями облдержадміністрації, обласної Ради, наказами управління охорони здоров’я облдержадміністрації.
Лікарня є юридичною особою.
Структура Лікарні визначається адміністрацією цього закладу у відповідності до діючих нормативно-правових актів за погодженням з управлінням охорони здоров’я облдержадміністрації.
Повна назва: Комунальна медична установа “Чернівецька обласна психіатрична лікарня”.
Скорочена назва: КМУ “Чернівецька обласна психіатрична лікарня” Місцезнаходження Лікарні:58005 м. Чернівці, вул. Мусоргського, буд. № 2.
Засновником Лікарні є Чернівецька обласна рада, власником майна – територіальні громади сіл, селищ, міст області.
Лікарня є централізованою ланкою в системі надання спеціалізованої психіатричної та неврологічної лікувально-профілактичної допомоги населенню області і являє собою комплекс структурних підрозділів, організаційно і функціонально зв’язаних між собою.
Лікарня функціонує з метою ефективного використання сил і засобів лікувально-профілактичних підрозділів для досягнення найкращих кінцевих результатів у наданні спеціалізованої медичної допомоги мешканцям області.
Лікарня є навчальною базою Буковинської державної медичної академії, співпрацює з кафедрою нервових хвороб та психіатрії Буковинської державної медичної академії в наданні медичної допомоги та в здійсненні навчально-виховної та наукової роботи.
Предмет діяльності:
– своєчасне і якісне обстеження, діагностування та лікування хворих, проведення лікарських експертиз;
– вивчення і аналіз ефективності лікування;
– пропаганда здорового способу життя;
– медична і соціальна реабілітація хворих;
– планово-економічна та фінансово-господарча діяльність;
– розвиток матеріально-технічної бази;
– проведення наукових та науково-дослідних робіт;
– надання комунальних послуг, виконання ремонтно-будівельних робіт;
– інша виробнича, посередницька діяльність, яка відповідає меті та діяльності Лікарні і не суперечить чинному законодавству України;
– апробація і впровадження нових методів діагностики, лікування і реабілітації хворих, апробація медичних інструментів, апаратури, лікарських засобів;
– обстеження та лікування хворих, госпіталізованих в стаціонар, консультації хворих в інших підрозділах Лікарні та в інших ЛПЗ області;
– надання платних медичних та інших послуг у відповідності до чинного законодавства.
Здійснюючи свою діяльність Лікарня забезпечує:
– тісну взаємодію з лікувально-профілактичними закладами області по наданню медичної допомоги населенню;
– необхідні побутові та психоемоційні умови для хворих в Лікарні;
– додержання персоналом норм етики та деонтології;
– своєчасне і якісне проведення лікувально-діагностичних процедур, лікарських призначень, маніпуляцій тощо;
– раціональність і забезпеченість дієтичного харчування для стаціонарних хворих;
– додержання санітарних норм і правил упорядкування обладнання, а також вимог санітарно-епідемічного і протиепідемічного режиму;
– безперебійну роботу медичної апаратури, машин і механізмів, інженерно-технічних комунікацій та споруд;
– раціональне використання трудових, фінансових та матеріальних ресурсів;
– постачання необхідними засобами і матеріалами медичного і господарського призначення;
– дотримання правил і норм техніки безпеки, охорони праці і протипожежної безпеки.
Адреса: м. Чернівці, вул. Мусоргського, 2.
E-mail: bukpsihiatria@gmail.com
Контактні телефони:
Приймальна Генерального директора: 58-10-86
Приймальне відділеня: : 58-10-87
Реєстратура поліклініки: 58-10-93
Бухгалтерія: 55-03-72
Рентгенкабінет: 54-54-00
«Гаряча лінія» Департаменту охорони здоров’я Чернівецької обласної державної адміністрації: (0372) 52-32-69
Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю («алкоголізм» за старою термінологією) є суттєвою проблемою сучасного суспільства, яка має соціальний, економічний, правовий, медичний та інші аспекти.
Доведено, що алкоголізм – це не просто порушення поведінки та культури людини, а хвороба, так як алкоголь безпосередньо діє на клітини, змінюючи їх біологічну структуру.
Хронічний алкоголізм – прогресуюче захворювання, яке ніколи не починається раптово, а переважно виникає в результаті тривалого систематичного зловживання спиртними напоями і характеризується трьома основними проявами:
– змінена витривалість (толерантність) до алкоголю
– патологічний потяг (нездоланна потреба) до алкоголю
– стан відмін або абстинентний синдром (сипмтомокомплекс психічних, соматовегетативних і неврологічних порушень, які виникають після припинення прийому алкоголю).
У перебігу алкоголізму виділяють 3 стадії (етапи) хвороби:
– початкова
– розгорнута
– кінцева (енцефалопатична)
Кардинальною ознакою третьої стадії є стійке зниження толерантності до алкоголю. Людина, випиваючи малі дози алкоголю, швидко п’яніє. Поряд з цим відмічається уповільнення виведення алкоголю з крові, тому великі дози спиртного можуть виявитися смертельними.
Абстинентний синдром стає більш важким, більш тривалим, супроводжується стійким зниженням настрою, тугою, тривогою з невмотивованим страхом, підозрілістю. Набагато частіше розвиваються алкогольні психози. У такому стані людина буває небезпечною для оточуючих і самої себе. Частіше виникають епілептоформні (судомні) напади, симптоми алкогольної енцефалопатії.
Внаслідок ураження черепно – мозкових нервів різних відділів головного мозку, ураження спинного мозку, проявляються ознаки алкогольної енцефалопатії. Тому, третю стадію алкоголізму іноді виділяють як енцефалопатичну. Сп’яніння протікає з агресивністю, брутальністю або характеризується пасивністю та відсутністю ейфорії. Для отримання нової дози алкоголю людина легко поступається своїми колишніми принципами, здатна збрехати, вкрасти, навіть вбити. Майже у 80% хворих наявна алкогольна деградація особистості та чіткі інтелектуально – мнестичні порушення (зниження пам’яті, уваги, безвідповідальність, брехливість, втрата роботи, сім’ї). Алкоголік перестає стежити за собою, мало їсть, може жебракувати, ритися у смітниках, жити на вулиці, в підвалах. У виборі напоїв також перестає бути розбірливим – у випивку годиться все: залишки з чужих пляшок, одеколон, рідини для чищення скла тощо.
Цим довше триває третя стадія,тим вищий ступінь соціально – трудової дезадаптації, формування неглибокої деменції (слабоумства).
Приблизно у 20% хворих з віком намічається тенденція до послаблення потягу до алкоголю, знижуються дози алкоголю та з’являється можливість частково контролювати кількість випитого, скорочується термін запою, відсутній ейфоризуючий вплив алкоголю. По виходу зі сп’яніння різко погіршується фізичний стан. В таких випадках можлива повна відмова від вживання спиртного, особливо при наявності супутніх соматичних та неврологічних захворювань та збережених соціальних зв’язках.
На даному етапі хвороби здоров’я алкоголіка вже має значні проблеми. Як правило, виникають гастрити, виразкова хвороба шлунку і 12-ти палої кишки, панкреатити, гепатити і цирози печінки, дистрофічні зміни у серці, легенях, нирках, ендокринних залозах. Хворі алкоголізмом частіше страждають на туберкульоз. У зв’язку з порушенням імунітету частіше виникають різноманітні інфекційні захворювання. Частіше виникають інфаркти, мозкові інсульти, можлива насильницька смерть у результаті травм, отруєнь, самогубств.
Практично на всіх стадіях алкоголізму людину можна вилікувати від цієї згубної пристрасті. Кінцева мета лікування хворих алкоголізмом – це добитися утримання від вживання алкоголю (ремісії), відновлення працездатності, повернення хворого до суспільства. Терапія будується в залежності від завдань, які необхідно вирішити на тому чи іншому етапі. Але алкоголізм не проходить безслідно. І, навіть, після лікування, людина ніколи не стане контрольовано випивати. Все подальше життя доведеться утримуватися від вживання будь-яких алкогольвмісних речовин. Це можливо тільки при своєчасному вольовому бажанні самого хворого, а також при підтримці рідних і близьких.
Та лікування варте цього. Адже до колишнього п’яниці повертаються радість життя, здоров’я, сім’я, робота.
Лікар – нарколог Ніколенко П.Т.
