ОКНП Чернівецька обласна психіатрична лікарня

Категорія: Статті

Статті
«ВАРТО БІЛЬШЕ»: до 1,5 мільйона гривень для ветеранського бізнесу

Започаткувати бізнес чи розширити вже існуючий. Ветерани, ветеранки та їхні родини можуть отримати фінансову підтримки на старт чи масштабування власної справи.

Український ветеранський фонд відкрив нову грантову програму «ВАРТО БІЛЬШЕ». Переможці зможуть отримати від 500 000 до 1 500 000 грн на власні проєкти.

Подання заявок триває до 6 жовтня (18:00). Відбір відбуватиметься у три етапи.

  1. Перевірка та відповідність документів.
  2. Оцінювання заявок незалежними експертами.
  3. Публічна презентація бізнес-ідей.

Імена переможців оголосять уже 1 грудня 2025 року.

Хто може податися?

  • Ветерани та ветеранки, їхні родини;
  • сім’ї загиблих Захисників і Захисниць;
  • ФОПи та юридичні особи (крім ГО та БФ), зареєстровані понад рік тому, серед засновників яких є ветерани, ветеранки чи члени їхніх родин.

Взяти участь можуть бізнеси будь-якого спрямування та сфери. Головне — реальна бізнес-ідея та бажання розвивати власну справу.

Умови конкурсу зі зразками необхідних документів можна знайти тут: veteranfund.com.ua/contests/varto-bilshe

На сторінках Українського ветеранського фонду публікуватимуть дати воркшопів, де розкажуть всю необхідну інформацію щодо підготовки документів, заповнення заявок і процедури відбору.

Слідкувати за перебігом цього конкурсу та іншими грантовими можливостями для ветеранів та ветеранок тут: https://veteranfund.com.ua/contests/

Статті
Справжній спецзв’язківець для ветеранів та ветеранок: історія фахівця супроводу Андрія Приходченка

Андрій Приходченко жартує, що пів життя налаштовував контакти електричні, а тепер вчиться налаштовувати людські. Повернувшись з фронту, колишній спецзв’язківець кардинально змінив свій фах, аби допомагати ветеранам та ветеранкам.

За освітою Андрій – політолог, але багато років працював в управлінні карного розшуку Києва, відповідав за спецзв’язок. Після виходу на пенсію за вислугою років, працював з налаштуванням систем комунікацій та безпеки. З початком повномасштабного вторгнення, чоловік долучився до сил оборони і відслужив на фронті 2,5 роки. Колишній досвід допоміг: Андрій не лише був зв’язківцем своєї роти, але й вправно «садив» ворожі дрони засобами РЕБ. Поранення теж отримав від дрона.

Після звільнення зі служби до колишньої роботи з електрокомунікаціями повернутися вже не зміг.

«Мій актуальний фізичний стан не дозволяє довго працювати на висоті, а там це необхідно», – пояснює Андрій.

Тож коли йому подзвонив друг із ідеєю спробувати себе в ролі фахівця супроводу, ветеран одразу загорівся цим.

«Після лікування та звільнення зі служби я поїхав за місто, на дачу, аби трохи побути на самоті, прийти до тями. Щось ремонтував, копав, і тут дзвонить друг, теж ветеран, і каже: там у нашому «Київ мілітарі Хабі» набирають фахівців супроводу ветеранів, ти маєш піти!», – пригадує ветеран.

Так ветеран поринув в освоєння нового фаху: пройшов курс для фахівців супроводу та перечитав усі свої ще студентські конспекти по соціології.

«Фахівець супроводу ветеранів – це така професія, де щодня треба вчитися, бо міняються закони, виходять нові постанови – треба все це відслідковувати. Хочу також підтягнути риторику, психологію, право», – каже Андрій.

Так колишній спецзв’язківець знайшов свою нову місію: налагоджувати надійні та довірливі зв’язки між ветеранською спільнотою та державою і громадою.

«Для мене важливо, щоб ветерани були почутими. Саме для цього я прийшов у цей фах», – каже ветеран.

Статті
«Спорт показав, що я ще можу щось відчувати»: історія ветеранки з олімпійським луком Інни Короленко

Інна Короленко – ветеранка з Одеси. З 2015 року вона почала підтримувати поранених у військовому шпиталі, поєднуючи волонтерство з навчанням в університеті.

«Після пар я йшла у військовий шпиталь. Любов до медицини була завжди, бо моя мама – медикиня. Потім були різні курси з домедичної допомоги. Я ніби знала, що це знадобиться», – пригадує Інна.

У цивільному житті дівчина працювала в маркетингу та комунікаціях. Та коли почалось повномасштабне вторгнення, пішла на фронт бойовою медикинею. Організовувала евакуацію поранених і загиблих з поля бою у Вовчанську, Бахмуті, Соледарі, Мар’янці.

Після поранення звільнилася в запас.

Ще під час служби Інна пройшла відбір на Invictus Games – міжнародні спортивні змагання з адаптивних видів спорту серед ветеранів та ветеранок, які отримали поранення.

«Я йшла на відбір у дуже розбитому стані. Якраз лежала в психоневрології після тяжкої ротації. Я наче не жила, а існувала. Тренування пробудили емоції, яких я давно не відчувала. Спорт показав, що я ще можу щось відчувати. Участь у цих змаганнях стала для мене дуже потужним поштовхом до моєї реабілітації», – розповідає ветеранка.

На Invictus Games-2025 у Канаді Інна виступала в таких видах спорту, як скелетон, гірські лижі та плавання. Каже, участь у змаганнях навчила її знову перебувати серед великої кількості людей і справлятися з цим.

З того часу стрільба з лука стала важливою частиною життя ветеранки.

«На самому початку лук викликав лише гнів, бо через контузію та утворення в голові в мене дуже “стрибає” картинка, коли я концентруюся на одній точці. Це бісило, бо я пускала стріли куди завгодно, тільки не в мішень. Зараз я тренуюся тричі на тиждень зі своєю тренеркою. Нещодавно повернулася зі змагань в Одесі, де в спільній категорії вдалося виграти друге місце», – ділиться дівчина.

А ось на регулярні заняття в басейні часу поки не вистачає, але Інна дуже хоче повернути їх у свій графік.

«Мені дуже не вистачає плавання. Коли я регулярно займалася – то навіть дихалося легше. Взагалі спорт дуже впливає на відчуття свого тіла, тому це архіважливо. Я знаю, як це, коли здається, що в тебе вже немає сили ні на що. Зовсім. Але вона точно є, просто розбита, її треба клеїти наново. Це довго і боляче, але результат вартий. Життя того варте», – каже ветеранка.

Статті
Історія фахівчині із супроводу Ольги Лівінчук

«Буває так, що ветеран у нас уже тиждень на лікуванні, але не йде на контакт, каже, що йому нічого не потрібно. Але я продовжую щодня заходити — і врешті людина відтає й відкривається зі своїми проблемами», – розповідає Ольга Лівінчук.

У березні 2025 року вона стала фахівчинею супроводу ветеранів та ветеранок при центральній лікарні у рідній Підволочиській громаді на Тернопільщині.

Ольга – бухгалтерка за фахом, кілька років працювала в агрофірмі. Згодом, аби мати можливість більше впливати на розвиток своєї громади, стала депутаткою та консультанткою з інвестицій у місцевій лікарні. Разом із командою медзакладу виграла грант на відкриття відділення реабілітації для військових і ветеранів.

«Так склалося, що я на волонтерських засадах консультувала ветеранів та ветеранок із різних питань ще до створення сервісу супроводу. А коли дізналася про набір – одразу подала заявку», – каже фахівчиня.

Тепер Ольга працює фахівчинею супроводу при Підволочиській центральній районній лікарні, де лікування та реабілітацію проходять ветерани й ветеранки з різних куточків України.

«Те, що я депутатка, допомагає мені швидко сконтактувати та вирішити питання з будь-якою громадою, наприклад, щодо отримання допомоги на лікування чи реабілітацію для ветеранів», – пояснює Ольга Лівінчук.

А досвід участі в грантових конкурсах дозволяє їй ґрунтовно консультувати тих ветеранів і ветеранoк, які шукають фінансування для розвитку власної справи. Аби здобути фахові навички надання психологічної підтримки, Ольга паралельно навчається на психологиню.

«Не всі й не одразу налаштовані на співпрацю, далеко не всі ветерани готові просити про допомогу, навіть якщо вона їм необхідна. Але я не тисну й не поспішаю, а терпляче пояснюю, що я – той місточок між ними і державою, громадою, яким буде легше пройти шлях до вирішення своїх проблемних питань. Найкраща мотивація для мене – це коли я бачу, що людина дійсно бачить у мені не службовця, а свого надійного помічника», – каже фахівчиня.

 

Без категорії, Статті
«Я добре розумію кожного з них, бо сама багато пройшла»: історія фахівчині супроводу Юлії Загурської

Психологиня Юлія Загурська з Кропивницького почала волонтерити ще з 2014 року: у свою обідню перерву їздила до місцевого шпиталю та працювала з військовими. Тоді жінка працювала психологинею в обласному управлінні ДСНС і кілька років поєднувала роботу та волонтерство: вихідні та відпустки використовувала для поїздок у зону АТО та навчальні полігони, де надавала психологічну підтримку військовим.

«Бувало так, що я о третій ночі в понеділок поверталася з поїздки і на 8-му ранку вже йшла на службу в ДСНС. Було складно, але я не могла бути осторонь — така я людина», – розповідає Юлія.

Жінка хотіла перевестися на службу в ЗСУ, але через бюрократичні нюанси зробити це не вдавалося.

Юлія звільнилась на пенсію, а в липні 2022 року добровільно вступила до лав ЗСУ. Пройшла шлях від солдатки до начальниці групи контролю бойового стресу.

«За якийсь час служби в бойовому підрозділі про мене як психологиню вже знали на Донецькому напрямку, була черга на індивідуальне консультування на 2–3 тижні вперед. Але там я почувалася на своєму місці», – пригадує Юлія.

Під час перебування на Херсонському напрямку було багато виїздів, і жінка весь час мала носити бронежилет. Такий режим, фізичні навантаження і постійне носіння бронежилета призвели до проблем із хребтом. Після двох операцій Юлія звільнилася зі служби.

«Я пройшла нелегкий шлях з конфліктною ситуацією з керівництвом підрозділу, через те, що зробила операції. Після звільнення, дізналася про набір фахівців супроводу ветеранів, подала заявку. Я хотіла знову бути корисною й залишатися поруч із тими, хто нас захищає. Це наразі для мене єдиний варіант», – ділиться жінка.

З серпня Юлія Загурська працює фахівчинею супроводу ветеранів при Кропивницькій обласній лікарні.

«Мрію, щоб окрім загального супроводу ветеранів з’явився ще й окремий сервіс психологічного супроводу. Не раз помічала: військові з недовірою сприймають “цивільних” психологів. Натомість, коли розуміють, що ти “своя”, — лід тане. Мій досвід допомагає мені знаходити контакт, навіть у якихось фразах, зрозумілих лише тим, хто був “там”. Я дуже добре розумію кожного з них, бо сама багато пройшла. Вони кажуть “А”, я кажу “Б” — і це не просто слова.», – каже Юлія.

Статті
Чому варто казати своїм лікарям, що ви — ветеран чи ветеранка?

Усі ці послуги є безкоштовними для усіх громадян України. Що входить?

  • Персоналізоване лікування: індивідуальні плани для управління здоров’ям, врахування груп ризику.
  • Розширений скринінг: діагностика станів, пов’язаних з бойовими діями, зокрема черепно-мозкових травм або посттравматичних розладів.
  • Психологічна допомога: індивідуальна та групова терапія, когнітивно-поведінкова терапія, керування стресом для боротьби з ПТСР чи депресією.
  • Лікування бойових травм і хронічних станів: консультації з вузькими спеціалістами: ортопедами-травматологами, неврологами, кардіологами та іншими фахівцями.
  • Реабілітація: відновлення після травм, операцій чи хронічних хвороб.
  • Терапія опорно-рухової системи: лікування артриту, артрозу, захворювань суглобів.

Стаціонарне лікування за Програмою медичних гарантій, зокрема:

  • кардіологія — серцеві захворювання, гіпертензія;
  • неврологія — наслідки черепно-мозкових травм, неврологічні розлади;
  • інфекційні хвороби — туберкульоз, інші інфекції;
  • пульмонологія — хвороби легень;
  • гастроентерологія — захворювання шлунково-кишкового тракту.

До безкоштовних послуг у лікарні також входять:

  • лабораторні тести;
  • діагностика (ЕКГ, УЗД, КТ, МРТ, рентген);
  • знеболювальна терапія;
  • ліки з Національного переліку та закуплені МОЗ;
  • інтенсивна терапія;
  • харчування під час перебування в стаціонарі.

Психологічна підтримка: індивідуальна і групова терапія

Як скористатися?

  1. На прийомі повідомте лікаря, що маєте ветеранський статус, інвалідність внаслідок війни.
  2. Отримайте направлення або консультацію.
  3. Пройдіть лікування або реабілітацію безоплатно у закладах із контрактом НСЗУ.

Інфокампанія «Можливості для ветеранів та ветеранок» реалізовується в межах партнерства Мінветеранів та Програми реінтеграції ветеранів, яку втілює IREX за підтримки Державного департаменту США.

Без категорії, Статті
Що таке індивідуальний план лікування ветерана та ветеранки і як його отримати?

Ветерани та ветеранки можуть безоплатно отримати індивідуальний план лікування. Це персоналізований документ, який допомагає Захисникам та Захисницям отримувати медичні послуги, адаптовані до їхніх потреб. Цей план є частиною розширених безкоштовних послуг первинної медичної допомоги.

Хто зможе скористатися?

  • звільнені з військової служби учасники бойових дій
  • люди з інвалідністю внаслідок війни

Хто розробляє індивідуальний план лікування?

Документ розробляється сімейним лікарем або лікуючим лікарем, з урахуванням індивідуального стану здоров’я, включно із хронічними захворюваннями та усією медичною історією.

Індивідуальний план лікування включає:

  • Спостереження та планування лікування: Регулярний моніторинг стану здоров’я та розробка стратегії лікування.
  • Обстеження та діагностика: лабораторні та інструментальні дослідження.
  • Профілактичні огляди: огляди з урахуванням стану здоров’я ветерана та ветеранки, наявних хронічних захворювань, історії хвороб та приналежності до груп ризику.

Цей план фіксується в електронній системі охорони здоров’я (ЕСОЗ), що робить медичну інформацію доступною для всіх спеціалістів.

Як ветеранам й ветеранкам скористатися послугами?

  • Мати, або укласти декларацію з сімейним лікарем або терапевтом, який працює у медзакладі, що має договір на участь у проєкті.
  • Надати документи, що підтверджують ветеранський статус та особисті дані.
  • Заповнити заяву для отримання медичних послуг.

Уточнити контакти медзакладу з договором можна в контакт-центрі НСЗУ за безоплатним номером 16-77 або уточнити безпосередньо у свого лікаря.